Поради педагогам, які працюють з дітьми з ООП

Поради  вихователям, в групах яких виховується  дитина з особливими освітніми потребами:

1. Навчіться толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на це дитині.

2. Сприяйте тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятою.

3. Сприяйте   створенню   у   дитячому   колективі   атмосфери   доброзичливості, справедливості й терпимості.

4. Надавайте  індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлюйте дітей з особливими потребами від основної групи дітей.

5. Намагайтеся  наблизити  виховні, навчальні та розвиткові  завдання до потреб  і  можливостей такої дитини.

6. Співпрацюйте  з іншими  педагогами (вчителем - логопедом, вчителем - дефектологом, практичним психологом, асистентом вихователя), лікарями та батьками в одній  команді.

Рекомендації педагогам для успішної взаємодії з сім’ями  в яких виховуються діти з особливими освітніми потребами: 

- наголошуйте на цінності дитини та необхідності розвитку її сильних сторін,

- намагайтеся зрозуміти батьків, прислухайтеся до їхньої точки зору, приймайте їхню позицію,

- умійте бачити в дитині індивідуальність, незалежно від наявних вад розвитку,

- домовляйтеся з батьками про обмін інформацією про розвиток дитини вдома і в ЗДО,

- боріться зі стереотипами,

- не жалійте батьків, це заважає ефективній взаємодії,

- спільно вирішуйте проблеми,

- плануйте свою діяльність спільно з батьками.

Організація соціальної взаємодії направленої на гармонізацію дитячих взаємовідносин в інклюзивній групі ЗДО

Методичні рекомендації для педагогів інклюзивних груп

• Для ефективного розвитку соціальних вмінь у дітей з особливостями психофізичного розвитку    створюйте  таке середовище, в якому б усіх дітей  сприймали і поважали.

• Пам’ятайте, кожній дитині властивий свій темперамент, рівень розвитку та індивідуальні особливості.  Намагайтесь толерантно сприймати людські відмінності і навчати цьому малят.

• Дитина з ООП не повинна займати особливе становище в групі, вона має  відчувати себе природно, досягати самостійності, наскільки це можливо. Створюйте таку атмосферу взаєморозуміння і взаємодопомоги між дітьми, яка б   могла забезпечити дитині з особливими освітніми потребами можливість  самоствердитися, набути певні навички соціальної поведінки.

• Сприяйте налагодженню дружніх стосунків дітей природним шляхом. Не намагайтеся примушувати  дітей до дружби, оскільки такі взаємини мають розвиватися безпосередньо. Не приділяйте цьому питанню надмірної уваги й не занадто наполягайте на необхідності взаємодії дітей з особливими потребами та дітей із типовим розвитком. Такими діями ви можете закріпити у свідомості останніх думку про те, що дітям з особливими потребами необхідно допомагати,  а не те -  що слід налагоджувати рівноправні взаємовигідні соціальні стосунки.

• Вчіть дітей з повагою ставитися до однолітків і додержуватися норм поведінки під час взаємодії, поважати гідність  дітей з особливими потребами. Наприклад, комусь можуть бути неприємні часті торкання. Інколи діти можуть ставитися до дітей з особливими потребами як до   ляльок або домашніх тварин.  

• Вчинки говорять більше за слова, а тому демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь, помічник вихователя в групі  ставитимуться до всіх дітей з повагою, вихованці  діятимуть аналогічно. Якщо ж вони будуть бачити  зверхнє, грубе або неуважне ставлення дорослих один до одного та до вихованців,    вони  будуть наслідувати це під час взаємодії з однолітками. Будь-які дії вихователя в групі не лишаються непоміченими й впливають на дітей.

• Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємній  допомозі. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими.  Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й надавати її іншим.

• Діти з недостатнім розвитком комунікативних навичок не можуть започаткувати гру, не вміють приєднуватися до неї.  Для розвитку цих умінь потрібна цілеспрямована допомога педагога шляхом моделювання поведінки і підкріплення. Щоб заохотити дитину з ООП до гри, вихователь має приєднатися до гравців, залучити  малюка, а коли він буде здатний самостійно гратися з однолітками, поступово залишити дітей. Інколи необхідне фізичне керування дітьми   з ООП під час гри, доки вони не оволодіють мистецтвом самостійної гри.

• Діти, що не бажають гратися з однолітками, можуть боятися це робити, діяти дуже повільно або демонструвати агресивність. Щоб сприяти соціальному розвиткові таких дітей, пропонуйте дітям безпечне місце, звідки  вони б могли спостерігати за діяльністю інших дітей. Часто малята багато чому навчаються в такий спосіб і можуть повністю долучитися до гри через спостереження. Використовуйте позитивне схвалення. Посмішка, кивок головою чи погладжування по спині  дитини можуть бути ефективнішими, ніж голосні коментарі перед усією групою.

• Не примушуйте  дітей брати участь у групових видах діяльності, а приділяйте їм індивідуальну увагу, щоб у них з’явилося почуття  довіри, необхідне для колективної роботи.