Соціалізація дошкільника – це гра у доросле життя

Перш ніж стати повноцінним членом суспільства, людині необхідно дозріти не лише фізично, а й духовно. Дитина повинна осягнути соціальний спадок попередніх поколінь, засвоїти певні норми та правила існування людства. Тож під соціалізацією слід розуміти весь багатогранний процес засвоєння досвіду суспільного життя і суспільних стосунків. Для засвоєння духовного змісту, накопиченого поколіннями потрібне тривале дитинство, яке властиве людині.

Маля здатне з раннього дитинства розвивати свої сили та осмислювати соціальні традиції через уяву та ігри, зміст яких узятий із реального дорослого життя. Фантазії компенсують і допомагають долати недосконалість мислення та досвіду. Ігри можуть бути плідними тільки тоді, коли діти користуються невинним, безпечним матеріалом. Готуючи, чи будуючи з піску, кубиків, керуючи іграшковою машинкою замість справжнього авто дитина засвоює особливості дорослого життя у безпечний для себе спосіб, не ставлячи загрози життю та здоров’ю. За допомогою іграшок та уяви дитина будує світ, у якому безпечно може робити будь – що. В уявному світі для дитини доступна свобода та відкривається широкий психічний простір, де відбувається процес соціального становлення особистості.

Але дитина неминуче є об’єктом суспільних відносин, на який спрямовані зусилля батьків, вихователів та інших людей, котрі оточують дитину. У маляти відбувається пристосування, викликане потребою персоналізації, досягнення певного балансу та місця у величезній соціальній системі. Нажаль у сучасному суспільстві, матеріальні цінності домінують над моральними та духовними, тому все частіше дитяче уявлення про любов, доброту, милосердя. Справедливість та патріотизм хибні. За основну модель гри діти обирають зброю, гроші та грубу силу. Тож слід замислитися, яким буде наступний спадок суспільства. Чи такого майбутнього ми хочемо собі та нашим дітям. Адже його можна побачити, спостерігаючи за грою дошкільника.